Форум » Poetic » Вірш Шамана - 4 кавалки(1) - ваша критика » Ответить
Вірш Шамана - 4 кавалки(1) - ваша критика
rastashaman: 1. Цей світ Він лабіринт З природи Свого що Для нас Він став Простим але Не є складним До розуміння Мене не жде Лиш час Він тільки йде Але Мені лиш Важко все Оце Сприйняти Без волі І без Крил злітати Де вічний Світ За те що Мертвий, без Вічного Як є життя Але Любов Вона живе Солодко спить І як Зірветься роздавить Бога, світ Без вічного а істина Це філософія Буття Що є тлумаченням життя і Вижити у цьому Світі мрію Лише я... Я сам собі володар і король Годинник мій Він ще йде Та чи встигну Я знищити його Як надійде Важка година смерти. Мій вірш це все Але без волі Свобідно не стоїть У буді Як той брудний дворняга Що мовчки каже Що один За день земля що Рветься під ногами Червона кров А білі люди сплять Як вечір настає І ніч поволі лізе З ним у парі, а Мої записи уже померли І потухли Як маленькі яйця у воді. Безсмертним є тільки небо. Воно буває сине Чи пак голубе Не має значення Моя земля і темний кінь Спустив свою гриву У темряву Бездонних мрій І філософія лежить І алкоголь тече із пляшки Наче молоко Воно таке прозоре В мисці білій І час Він надійшов В кінець Пройшла моя година Я не свій і мертвий Світ зірвався й впав додолу Наче камінь зі скелі Моє буття Моя душа Мій неосвіт Мій неочас Усе згоріло... Із краплею горілки Прийшли мені ці думи. І вже я не людина. 2. Поезія буття – не філософія життя. Вона іще від гробу не відмерзла Якась вода але на цвинтарі Така холодна, навіщо Ти забив кинджал по самі вінця Зима. І день холодний Також наче свічка в руках чаклуна За небо... Смуток не зітхай коли йде кат з сокирою напоготові І хтось крадеться тихо під стінами муру Неначе миша, або кам’яна скульптура Годинник спить, тоді, коли немає змін В природи, в часу, стрілки б’ють одна об одну І пізнавати щось ти вже не є можливий Ти йдеш на бій й не можеш нічого покласти на кін Від зла що за тобою йде,ступає По п’ятах, не чути тіні, не видно світла Яке б спричинювало тінь. І жаль. Неначе Дракула-вампір ти рвеш як кров свою поживу Знання – це сила Так але немає відчуття і сумніву... І отже світло згасло і темрява Накрила наче темне покривало, Що накриває ванну з солоною водою. Хтось вчинив страшний злочин, він задув свічку І водночас втратив свою голову І вона летить над полем без Очей і інших органів А головне без розуму... Перевізник через вогняну ріку Поволі гребе веслом Від берега все далі і далі. І чорний кіт не хоче білого молока – він хоче тільки чорне І спокою нема в дощу Він без зупинки плаче. І його сльози падають на замлю вогняними стрілами. Годинник перестав іти. Ще одна частинка відмерла. Смуток заполонив дві чверті...
Ответов - 1
Notorius G: беліберда якась. це віршом тяжко назвать. набір слів якийсь.
полная версия страницы