Форум » Poetic » Вірш Шамана - 4 кавалки(2) - ваша критика » Ответить
Вірш Шамана - 4 кавалки(2) - ваша критика
rastashaman: 3. Спека перед бурею. І час прийшов, почався день Ми знаєм що він стих, але він вмер Цей день під час якого ми живем Але чи ми існуєм. О горе, існування воно можливо не існує взагалі Можливо ми умерли ще з народження і мертвими живемо Ми відчуваєм подих часу, можливо це тоді Коли розкладається наше тіло в труні І те що зараз бачим ми – це сни, веселі кольорові сни... Без сміху. Ми не сміємся там, десь там на порозі горя. Один мій друг мені казав, що з такою думкою я вмру... Думки неначе ті листки що тріпоче вітер під час Бурі. Вони тріпочуть і пролітають зі швидкість світла Добрі чи погані Але без сенсу. Нічого крім часу немає вічного. О, а хіба містика може щось нам порадити Чи може вона стати нам на заваді. О, Містика з великої букви Вона вміє впливати на людей Неначе Оракул Вона може змінювати людську долю. Люди що довіряють Містиці живуть завжди з глибокою усмішкою на вустах Ні, вони не ув’язнені в білих стінах лікарні Ні, вони живуть як інші... Але не відвертаймось від теми Уявімо собі Життя як жінку, можливо дівчину. Вона не є стара, і не є молода Єдине що кидається у вічі – це дірка в її долоні Ця постать змінюється і ось вона вже перетворилась В особу чоловічої статі Дірка в руці – це той період що минув Поки він досліджував Істину. Але постать живе. Вона пройшла третю чашу гніву і знову змінилась Тепер вона прозора І чекає кінця... 4 Останній Похмурий день. Нудна робота. Одноманітність. По дорозі додому серце сковує почуття власної бідності. Неначе я бідний, і важка дума падає на плечі неначе важкий кам’яний монумент. Дощ, він падаючи немов пригнічує душу і водночас вливає якусь ніби тему для роздумів. Відчуваю що надійшов кінець безтурботному життю і появляється бажання щось робити. А що ? Серце мовчить. Серце, на що воно здатне як не любити. Але любові немає. Це вічна моя проблема. І знову дощ. Завалююся в ліжко , та сон не приходить. Перечитав рядки забутих Богом творів і душевний спокій пройшов і з’явився якийсь потяг до чогось невідомого. О, невідоме де ти. Серце щемить, бо хоче волі. Воля ? В тісній коробці що називається містом. Виїхати б. Але знову пустота. Тяжкий реп збуджує душу але цього мало. Вічний час цокає в годиннику але я немов не чую його. Я маю друзів, та чи вони можутьвідчути бодай краплю з того що я відчуваю зараз. Самотній... В пустій квартирі і пустоті, незважаючи на звуки музики тиша давить на мої нерви. Чи можна тілу досягнути волі. Під кайфом в стані ейфорії. Але чи надовго. Ні. Кайф проходить і руки стають важкими а темні тіні привидів ховаються по кутках. Спокій і воля придатні тільки для людської душі. Вона безсмертна, вічна. Для неї всі блага. А що для тіла. Міфічні прояви доброти, ласки, сліз і горя – це нереально. Я стою на даху будинку. Ось-ось маю плигнути в темряву ночі і відчути волю для душі. Чаша переповнена. Любові не має. Смуток заповнив четверту чверть. Смерть...стала мені жінкою....
Ответов - 1
Notorius G: Внатурі пацан видав тєму. Нема сили роздуплити,пока не дунув. Нішштяак. Ти блін даєш. Скільки косяків скурив перед написанням, торчЬок?
полная версия страницы